Жовчів

ЖОВЧІВ

Лесь Розлуцький  де Новіна

(1889 р.-1920 р.)

Новіна - Розлуцький  Лесь (Олексій  «Alesius» Дмитрович Розлуцький) народився в селі  Жовчеві Рогатинського повіту  29 березня 1891 року (метрична  книга)  в родині  о. Дмитра  Розлуцького та дочки  місцевого священника  Мадеста  Зарицького - Марії Зарицької.

Навчався  в Перемишлянській  гімназії (2,с.136 ), згодом у Кракові в Ягелонському  університеті. Був  надзвичайно  талановитим – грав  на багатьох  інструментах, умів малювати, мав  неабиякі  сактонрські здібності, займався літературною  творчістю, перекладав з французької.

Учитель Рогатинської гімназії Микола Угрин-Безгріший у своїх  спогадах «Нариси історії Українських Січових Стрільців», розповідаючи про  січови рух на рогатинщині, серед групи  гімназистів,які  згодом були зараховані до українського війська, називає Леся Розлуцького. Цитую уривок з тих  спогадів : «Через тиждень ішла під прапорами «Молодої Січі» старша «Січ»…, мій перший ад’ютант Велитович Спепан, Володимир Мосора, Лесь Новіна - Розлуцький  та інші  завзятці»(7).

«Світова війна  застала його за кордоном. Л. Новіна поспішає додому і, хоч має  слабке  здоров’я , стає стрільцем добровольцем…» Він примкнув  до Рогатинських гімназистів (7).

Коли  в Стрию формувався Легіон Січових Стрільців, Леся Розлуцького  зарахували  до сьомої стоні, якою командував  поручник Омелян Левицький. Слід  зауважити, що в цій сотні було  чимало рогатинців (3). Військовий  вишкіл Розлуцький відбув  на Закарпатті.

Із  спогадів Романа Купчинського «…Властиво я повинен  був  зачати від Розлуцького, бо  знав  його ще з  гімназії. Але  знайомство може  бути між  першаком  і  п’ятаком !? Не звертав  на мене  уваги. Познайомились ми щойно  у Замковій Паланці в 1915 р., на Закарпатті. Він  зразу взяв  мене під свою високу  руку, а я йому  за те  погано віддячився: написав сатиричну  поему « Новініада », що  вийшла у світ, спершу в  одному примвіреику, з ілюстраціями  Розумовича. Розлуцький  не образився, сміявся  з неї і навіть  пропонував поправки (4,с.74). Чому « Новініада»!? Бо Розлуцький, одинокий в УСС, вживав свого шляхетного  придомка – Новіна, Так  його всі  кликали, а дехто думав, що  це  прізвище.

Зійшлися  ми потік  щойно  аж в  1916 р. в зимі, в Тудинці над Стрипою.

Оба ми  належали  до «Аристократичної Горстки», польового  відділу  «Пресової Квартири УСС». Крім нас належали: М.Гайворонський, В.Дзіковський, І. Іванець, Л.Лепкий, Т. Мойсейович , В. Оробець. Полк  був у  запасі, село  еваковане, зима.

Вечорами Новіна цікаві  речі  оповідав: про Париж, у якому  перебував, про Краків, де  студіював  філософію  і мешкав  у Богдана  Лепкого.

Одного  разу  заспівав  нам свою мелодію до  «Видиш  брате мій». І  ніхто  її  не записав ,…Шкода, що пропала.

Заєдно  мріяв  про театр. Перед війною  вів  аматорський  театрик у Жовчеві, біля Рогатина, де  його  батько  був  парохом, їздив  з виставами  по  околиці, і ставив оперети». У листі режисера Львівського театру «Руська бесіда» І. Торневича  йдеться, що Лесь Розлуцький  має драматичну  школу, режисерські  курси  і два роки  практики  на сцені  у Кракові, тому  просить управу відпустити його для роботи у  даному  театрі (6,с.5-9).

Крім того,  Лесь  Новіна - Розлуцький  сам дописував до  часописів. У газеті «Українське слово» він  опублікував 10.11.1915 року свої роздуми  під назвою «Гарячі дні 11 куреня». У 1916  році у «Шляхах» надрукував «Записки до літопису  Українського січового війська». І  нарешті у 1917-1918 роках був  одним з  кращих  акторів Українського  стрілецького  театру, який  показував вистави як у Галичині, так й на Великій Україні.

Музей Розлуцьких, Лепких та Смиків у с. Жовчів

У цьому приходстві до 1914 року проживав О. Розлуцький