Жовчів
ЖОВЧІВ
Лесь Розлуцький де Новіна
(1889 р.-1920 р.)
Новіна - Розлуцький Лесь (Олексій «Alesius» Дмитрович Розлуцький) народився в селі Жовчеві Рогатинського повіту 29 березня 1891 року (метрична книга) в родині о. Дмитра Розлуцького та дочки місцевого священника Мадеста Зарицького - Марії Зарицької.
Навчався в Перемишлянській гімназії (2,с.136 ), згодом у Кракові в Ягелонському університеті. Був надзвичайно талановитим – грав на багатьох інструментах, умів малювати, мав неабиякі сактонрські здібності, займався літературною творчістю, перекладав з французької.
Учитель Рогатинської гімназії Микола Угрин-Безгріший у своїх спогадах «Нариси історії Українських Січових Стрільців», розповідаючи про січови рух на рогатинщині, серед групи гімназистів,які згодом були зараховані до українського війська, називає Леся Розлуцького. Цитую уривок з тих спогадів : «Через тиждень ішла під прапорами «Молодої Січі» старша «Січ»…, мій перший ад’ютант Велитович Спепан, Володимир Мосора, Лесь Новіна - Розлуцький та інші завзятці»(7).
«Світова війна застала його за кордоном. Л. Новіна поспішає додому і, хоч має слабке здоров’я , стає стрільцем добровольцем…» Він примкнув до Рогатинських гімназистів (7).
Коли в Стрию формувався Легіон Січових Стрільців, Леся Розлуцького зарахували до сьомої стоні, якою командував поручник Омелян Левицький. Слід зауважити, що в цій сотні було чимало рогатинців (3). Військовий вишкіл Розлуцький відбув на Закарпатті.
Із спогадів Романа Купчинського «…Властиво я повинен був зачати від Розлуцького, бо знав його ще з гімназії. Але знайомство може бути між першаком і п’ятаком !? Не звертав на мене уваги. Познайомились ми щойно у Замковій Паланці в 1915 р., на Закарпатті. Він зразу взяв мене під свою високу руку, а я йому за те погано віддячився: написав сатиричну поему « Новініада », що вийшла у світ, спершу в одному примвіреику, з ілюстраціями Розумовича. Розлуцький не образився, сміявся з неї і навіть пропонував поправки (4,с.74). Чому « Новініада»!? Бо Розлуцький, одинокий в УСС, вживав свого шляхетного придомка – Новіна, Так його всі кликали, а дехто думав, що це прізвище.
Зійшлися ми потік щойно аж в 1916 р. в зимі, в Тудинці над Стрипою.
Оба ми належали до «Аристократичної Горстки», польового відділу «Пресової Квартири УСС». Крім нас належали: М.Гайворонський, В.Дзіковський, І. Іванець, Л.Лепкий, Т. Мойсейович , В. Оробець. Полк був у запасі, село еваковане, зима.
Вечорами Новіна цікаві речі оповідав: про Париж, у якому перебував, про Краків, де студіював філософію і мешкав у Богдана Лепкого.
Одного разу заспівав нам свою мелодію до «Видиш брате мій». І ніхто її не записав ,…Шкода, що пропала.
Заєдно мріяв про театр. Перед війною вів аматорський театрик у Жовчеві, біля Рогатина, де його батько був парохом, їздив з виставами по околиці, і ставив оперети». У листі режисера Львівського театру «Руська бесіда» І. Торневича йдеться, що Лесь Розлуцький має драматичну школу, режисерські курси і два роки практики на сцені у Кракові, тому просить управу відпустити його для роботи у даному театрі (6,с.5-9).
Крім того, Лесь Новіна - Розлуцький сам дописував до часописів. У газеті «Українське слово» він опублікував 10.11.1915 року свої роздуми під назвою «Гарячі дні 11 куреня». У 1916 році у «Шляхах» надрукував «Записки до літопису Українського січового війська». І нарешті у 1917-1918 роках був одним з кращих акторів Українського стрілецького театру, який показував вистави як у Галичині, так й на Великій Україні.
Музей Розлуцьких, Лепких та Смиків у с. Жовчів
У цьому приходстві до 1914 року проживав О. Розлуцький